З метою формування доброзичливого ставлення один до одного, розвитку товариськості та взаємоповаги з вихованцями старшої групи проведене заняття "Ми - дружні хлопці та дівчата". Діти обговорили, що таке дружба, хто такий друг та сформулювали правила товаришування.

08.10.2022 з педагогічним колективом був проведений експрес-курс  "Психологічні хвилинки:  мета, завдання, механізми дій". Під час курсу педагоги були ознайомлені з можливими техніками психологічної допомоги, відновлення, стабілізації та ресурсування емоційного стану дошкільників.

ЯК БАТЬКАМ ПІДТРИМАТИ ДІТОК В УКРИТТІ

• 1. Розкажіть про план дій:

- Складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.

- Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть — діти краще сприймають, якщо це буде візуалізовано).

• 2. Як ти почуваєшся?

- Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції.

- Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути її до вербальної комунікації та активної діяльності.

Для цього поставте 3 запитання і чекайте відповіді. Наприклад:

• Тебе звати Наталя, так?
• Ти зараз стоїш, так?
• Ти одягнена в червону кофтину, так?

- Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати

гру або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.

- Реагуйте на потреби та задовольняйте їх за можливості. Це поверне дитину до відчуття безпеки.

• 3. Розкажи, що ти відчуваєш

- Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази "не переживай" чи "тобі не варто злитись" не заспокоять дитину.

Натомість скажіть: "Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся". Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями.

У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: "все буде добре", "нічого не станеться", натомість скажіть: "що б не сталось, головне – ми разом".

 Якщо діти грають чи малюють "війну" – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги й напруги.

• 4. Дозволь обійняти тебе

Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:

"Обійми метелика" — дитина обіймає свої плечі двома руками й може себе поплескати по плечах.

"Водоспад" — дорослий підходить до дитини й руками погладжує з плечей і до поясу, наче знімаючи щось з плечей.

"Кокон" — права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу може стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками "А", "О", ефективним також є дихання животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.

• 5. Який у нас режим дня?

У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. Від самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики, проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.

• 6. Я піклуюсь про тебе і про себе

- Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій.

- Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.

• 7. Ми з усім справимося!

• - Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини.

  - Надавайте дитині лише перевірену інформацію, робіть це дозовано і відповідно до віку.

КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА?

• Якщо проблема не розв’язується тривалий час.

• Якщо Ви знаєте, як розв’язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.

• Якщо Вас щось тривожить у поведінці дитини, але Ви не можете зрозуміти що.

• Якщо Вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Краще розставити всі крапки над «І» і не мучити дитину порівняннями з іншими дітьми.

• Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відбивається на дитині.

Дитячий практичний психолог допоможе Вам відповісти на питання про особливості поведінки дитини,

скорегувати Ваш підхід до дитини,

разом продумати стратегію дій в певній ситуації.

Пам’ятка для батьків.

^{Шановні батьки, пам’ятайте!}

^{·      У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне завдання.}

^{·      Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті вашого «виховання».}

^{·      Завжди пам’ятайте! Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.}

^{·      Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.}

^{·      Не ставте вашу дитину у становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.}

^{·      Говоріть з дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою і тривогою за нею, а не бажанням відмахнутися, образити.}

^{·      Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Навіть незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.}

^{·      Не забувайте поділитись зі своїми дітьми своїми досягненнями і невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради і підтримки.}

^{·      Пам’ятайте! Вашу дитину виховують кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.}

^{·      Враховуйте основні методи виховання й переконання, вправи, стимулювання.}

Анкета-тест для батьків

          За результатами відповідей на цю анкету можна визначити, чи вірно вибраний принцип виховання дітей.

Чи можете ви:

1. У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною?

2. Порадитися з дитиною, не дивлячись на її вік?

3. Признатися дитині в помилці, здійсненій по відношенню до неї?

4. Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо ви не мали рації?

5. Опанувати себе і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів вас з себе?

6. Поставити себе на місце дитини?

7. Повірити хоч би на хвилинку, що ви добра фея або прекрасний принц?

8. Розповісти дитині повчальний випадок з дитинства, що представляє вас в невигідному світлі?

9. Завжди утриматися від слів і виразів, які можуть ранити дитину?

10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за хорошу поведінку?

11. Виділити дитині один день, коли вона може робити, що хоче, а ви при цьому ні в що не втручаєтеся?

12. Не прореагувати, якщо ваше дитя ударило, штовхнуло або незаслужено образило іншу дитину?

13. Встояти проти сліз, капризів, прохань, якщо відомо, що це примха?

Варіанти відповідей:

а) можу і завжди так поступаю - 3 бали;

б) можу, але не завжди так поступаю - 2 бали;

у) не можу - 1 бал.

От 30 балів до 39 балів - ви дотримуєтеся правильних принципів виховання.

От 16 до 30 балів - ваш метод виховання - батіг і пряник.

менше 16 балів - у вас недостатньо педагогічних навиків для виховування дитини.

                      Зашифроване послання

  Якщо ви скажете, що пошук і вивчення ключів до розшифровки дитячих малюнків - заняття виснажливе і куди як легше в довірчій бесіді випитати у малюка про всі його страхи, тривоги, радощі і печалі, то будете неправі.
    Ви, напевно, й по собі знаєте, як навіть дорослим часом буває складно раптом взяти й розкрити душу співрозмовника. А вже відшукати потрібні для цього слова, тим більше вдається не кожному. Як же можна сподіватися, що чотирирічний малюк раптом відкриє маленький ротик і виголосить такі дорослі слова, як «симпатія» або «антипатія», «спокій» або «тривога», «гармонія» або «безлад»? Він і сам не розуміє своїх почуттів і не знає, як саме вони називаються. А ось малюнок дає дитині можливість висловити те, чого він поки ще не може зрозуміти і висловити словами. Малюнок для нього - не мистецтво, а мова, якою він ще не навчився як слід користуватися. Але, стаючи творцем мальованих чоловічків і фігурок, він, як справжній художник, відчуває повну, нічим не обмежену свободу. Звичайно ж, він не задається думкою перекласти на білий лист свої почуття, маленькі пальчики самі ведуть олівець, а з-під нього виходить дзеркало душі маленького творця.
 
Вікові особливості

    Аналізуючи малюнок, враховуйте вік дитини. Адже на два роки він буде малювати палички, кружечки, квадратики і, тільки зобразивши їх, придумувати, що ж вони таке і як же їх назвати.
    До трьох років у малюка з'являється бажання помалювати чоловічків. Але тільки намалювати їх він толком не може. У нього виходить кружечок з пикою (голова), до якого прироблені палички (руки і ноги).
    А от у чотири роки до кружечку він вже прилаштовують овал (тулуб), і малюнок сам по собі стає більш складним. У п'ять років він хвацько примальовувати своїм чоловічкам такі необхідні частини, як рот, ніс, очі, пальці, волосся.
    У шість-сім років у чоловічка з'являється шия, згини на руках і ногах, одяг і різні зачіски. Ось на ці вікові особливості малюнка орієнтуються психологи при оцінці розумового розвитку дитини. Якщо в сім років малюк усе ще продовжує малювати кружечки й палички, батькам варто потурбуватися про те, як розвивається їх малюк. 

Кольорові думки

Зрозуміти, яка вона ця маленька людина, чим живе і що відчуває, допоможуть і кольори, які вона використовує в малюванні. Наприклад, якщо на малюнку присутні не менше 5-7 кольорів, дитина живе повним життям, насолоджується її фарбами. Використання одного-двох кольорів можна пробачити дворічному малюкові, але ніяк не трьох-, чотирирічного. Це означає одне: малюка щось гнітить, і фарб не вистачає не тільки в малюнку, але і в його житті.

Колір, яким він розфарбовує членів сім'ї, теж багато про що говорить. Наприклад, для нелюбимих він вибирає коричневий або чорний колір. А для коханих - жовтий. Адже коли дітей запитують, з чим у них асоціюється мама, вони часто відповідають: з сонечком.

Якщо в малюнку переважає:

Синій - дитина спокійна і врівноважена. Йому не нудно одному, адже він любить поміркувати. Дружбі він віддається повністю, тому що вважає за краще віддавати, а не отримувати. Однак слід враховувати одне «але». Часом діти вибирають синій не тому, що спокійні, а тому що хочуть заспокоїтися.

Зелений - дитина незалежна, наполеглива, вперта. Зелений для нього - колір спокою і безпеки, до яких він прагне.

Червоний – малюк ексцентричний, агресивний, активний.

Жовтий - малюк - допитливий оптиміст.

Фіолетовий – малюк любить фантазувати, він емоційний, але в той же час дуже чутливий і вразливий.

Коричневий - дитина часто відчуває негативні емоції. Він повільний і фізично не розвинений.

Чорний - дитина пригнічений, чорний колір він використовує як протест проти дискомфорту, який відчуває. Йому необхідна зміна атмосфери.

Сірий - все одно що відсутність кольору. Малюк байдужий до навколишнього, він прагне не помічати того, що йому не подобається і що її турбує. 

Такі нескладні ключі вам знадобляться для розшифровки малюнка маленького чоловічка. Малювання не тільки допоможе вам зробити психологічний портрет дитини, а й зміцнить його пальчики, навчить координації, тонким рухам, і пізніше йому легше буде оволодіти письмом. До того ж, малюючи, він буде помічати особливості навколишнього світу, наприклад, що у кішки і у стільця чотири ноги, а у людини - дві.

Про що говорить улюблений колір дитини

Ви звертали увагу на колір, яким ваш малюк найбільше любить малювати? Діти часто прив'язуються до певного кольору, і це перевага стосується всього: від улюблених ласощів до іграшки. Психологи вважають, що вибір кольору відображає особливості особистості. - Якщо ви хочете дізнатися точне значення улюбленого дитячого кольору, слід пройти з дитиною відповідний тест. Цим займаються психологи - хромотерапевти. Одним з найбільш популярних колірних тестів є тест доктора Макса Люшера, який розробив методику визначення психологічного стану за кольорами, які дитина обирає як улюблені.

Отже, що можуть сказати колірні переваги про вашу дитину?

Синій

Якщо малюк кидається на все блакитне і синє - у нього вже дорослий світогляд, він цінує рівновагу в житті. Блакитний - це колір, який часто «нав'язують» хлопчикам. Тому дитина може вибирати його за звичкою. Любов до синіх відтінків відображає умиротворений характер. Як правило, такі діти рідко вередують, люблять споглядати і захоплюються спокійними іграми, наприклад, конструктором. Малюк, який тягнеться за темними відтінками синього, можливо, страждає меланхолією. Він замислений, сумний. Може, цей вибір був пов'язаний з враженням від сумної казки, яку дитина прочитала.

Фіолетовий

А в тих випадках, коли дитя вибирає одяг виключно у фіолетових тонах, будь упевнена: росте майбутній актор!

Діти, який люблять фіолетовий, часто захоплюються малюванням, ліпленням з пластиліну. Такі хлопці обожнюють розігрувати спектаклі з друзями, із задоволенням беруть участь у новорічних постановках в дитячому саду. А ще маленькі любителі фіолетового нерідко потайливі і хитрі. Така дитина вміє перевтілюватися в слухняного ангела, пустувати.

Жовтий

Малюк, який обожнює жовтий колір, налаштований на величезні життєві перемоги. Такий колір в дитинстві вибирають лідери, майбутні бізнесмени, політики - впливові люди. Любитель жовтого розумний, у нього багата уява. Часто такі діти люблять фантазувати, грати в стратегічні ігри на самоті. Вони слухняні, але занадто мрійливі. Іноді їхня фантазія відводить їх далеко, і вони не можуть перемкнутися на дійсність. Але в майбутньому любителів жовтого чекають приголомшливі перемоги, серйозна кар'єра і, можливо, влада. 

Жовтий - один з оптимальних дитячих виборів, свідчить про сприятливу атмосфері будинку і в школі. Деякі діти просто не виносять цю фарбу - часто це вказує на дискомфортні ситуації в сім'ї.

Рожевий

Багато дівчат люблять рожевий. Це говорить про жіночність,емоційність. Дівчата вибирають рожевий, тому що цей колір асоціюється у них з ляльковими нарядами, квітами, дитячою косметикою. Рожевий експлуатують виробники дівочих іграшок, тому прихильність дівчаток до нього зрозуміла. Але якщо хлопчик обожнює рожевий колір, насторожитеся: такий вибір зазвичай показує на слабкість, невизначеність, пошук, замкнутість. Нерідко рожевий люблять хлопчики, які відчувають себе не прийнятими та не зрозумілими в своєму оточенні. Однак у деяких випадках хлопчики вибирають рожевий через асоціації з солодощами або від підвищеної емоційності. Крім того, рожевий колір заспокоює дітей.

Червоний

Любителі червоного дуже експресивні. Прихильність до цього кольору вказує на незалежний характер, лідерство, прагнення до популярності і похвали. Такі діти дуже енергійні, рухливі, цілеспрямовані. Вони легко навчаються, швидко починають читати і писати.

Однак багато хлопців, які обожнюють бордові або червоні відтінки, бувають неврівноваженими. Зверніть увагу на малюка, який раптово полюбив темні відтінки червоного. Гамма від бордо до коричневого в його малюнках часто означає, що дитині необхідний відпочинок, спокій.

Помаранчевий

Цей колір воліють природжені оптимісти. Такі діти відкриті, веселі й говіркі. Маленький любитель помаранчевого має широке коло товаришів, з легкістю йде на контакт з дорослими, викликає в оточуючих захват своєю сміливою безпосередністю. В окремих випадках любов до помаранчевого кольору обумовлена нервозністю. Такі діти вразливі, і сама незначна дрібниця може викликати у них істерику. Крім того, любитель помаранчевого, як правило, має безліч різноманітних захоплень - малювання, спорт, стратегічні ігри і так далі. Але список його інтересів швидко змінюється, до кожного хобі він відноситься поверхово. До речі, любов до світлих відтінків помаранчевого вказує на міцне здоров'я і відмінну фізичну форму.

Зелений

Зелений колір досить складний. Якщо дитина любить салатовий відтінок, це говорить про спокій та оптимізм. Такі діти наділені глибоким інтелектом, у них розвинена фантазія та аналітичний розум. Але якщо дитя віддає перевагу темно-зелений колір, насторожитеся: як правило, його люблять замкнуті діти, які відчувають себе незрозумілими у своєму середовищі. Темно-зелений зазвичай люблять хлопці, які недостатньо відчувають захист і опіку батьків. Вони бояться змін, домінування над власною особистістю. У цілому любов до всіх відтінків зеленого означає ідеалізм, шляхетність і честолюбство, аж до руйнівної самокритичності і боязнь зробити помилку. 

Білий

Білий колір люблять спостерігаючі і в той же час сором'язливі малюки. Такі діти мають розвиненим емоційним інтелектом - вони чуттєво аналізують все, що відбувається навколо. Нерідко любителі білого вже мають свою точку зору, свою дитячу систему цінностей, яка не схожа на ту, що їм нав'язують дорослі. Улюблений білий колір у дитини часто свідчить про природжений талант до філософських роздумів. Такі діти мають багатий внутрішній світ, вони духовно розвинені, але значно більш замкнуті, ніж однолітки. До речі, нелюбов до білого, різке відторгнення білого кольору може послужити сигналом того, що дитина психологічно втрачає зв'язок з матір'ю, в чомусь її звинувачує.

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКУ

Дитина повинна пристосуватись до нових умов, тобто адаптуватись. Термін «адаптація» означає пристосування і, щоб уникнути стресових ситуацій в період адаптації дитини до дитячого садочку, необхідно грамотно підійти до цієї проблеми.

Спільна задача вихователів і батьків – допомогти дитині по можливості безболісно ввійти в життя дитячого садочка. 

Для цього батькам потрібно:

Спочатку пояснити малюкові, що таке дитячий садок і навіщо туди ходять діти. Простими словами створіть позитивний образ садка (наприклад, в дитячий садок приходять такі ж, як і ти, дітки, вони там разом вчаться, грають, їдять, в дитсадку багато різних іграшок і добрі вихователі). Скажіть малюкові, що ви гордитеся ним – адже він вже дорослий, що може сам ходити в садок.

Заочно познайомте дитину з дитячим садочком під час однієї з прогулянок. Заздалегідь познайомте малюка з майбутніми вихователями групи.

Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і дорослими, відвідуючи з нею дитячі майданчики і парки. Не пропускайте дитячих свят, днів народжень друзів. Спостерігайте за поведінкою дитини: соромиться, конфліктує, б’ється, усамітнюється або ж легко знаходить спільнумову, контактує з однолітками, розкутий.

Необхідно привчити малюка до певного режиму дня, в якому буде місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, їжа, прогулянка, заняття та ігри, елементарна праця і т.д.).

Поясніть дитині, до кого вона може завжди звернутися за допомогою, якщо їй буде потрібно.

Легко адаптуватися до дитячого садка фізично здоровим дітям. Тому до того, як відвести дитину в дитячий садок, пройдіть медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова, а також проведіть комплекс заходів щодо загартування і оздоровлення дитини.

У перші два-три тижні бажано залишати дитину лише на декілька годин в дитячому  садочку, збільшуючи поступово цей час до необхідної норми. А, розлучаючись, не забудьте сказати малюку, що неодмінно повернетеся за ним. Коли ви вирушаєте – розлучайтеся з дитиною легко і швидко. Довгі прощання із стурбованим виразом обличчя, у малюка викличуть тривогу. Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, тоді нехай перші декілька тижнів відводить в дитячий садок дитину тато (бабуся, дідусь).

У присутності малюка не показуйте, що ви переживаєте або нервуєте з приводу того, що він йде в дитячий садок. Не відгукуйтеся негативно і не критикуйте дитячу установу у присутності малюка, оскільки все це може викликати у нього невпевненість, страх і небажання йти в це місце.

Нехай дитина вибере іграшку, яка ходитиме разом з ним в дитсадок певний час. Так у вас з’явиться прекрасна можливість, розпитати малюка, що з іграшкою відбувалося в дитячому садочку, весело їй було чи сумно, хто з нею дружив. Таким чином, ви дізнаєтеся багато що про те, як вашій дитині вдається звикнути до нової обстановки і колективу.

Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставитися до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого садочку.

Ніколи не обговорюйте у присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно зробила або сказала.

Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, третій ….а не на перший) малюк буде сильно плакати. Він уже зрозумів, що його мама (тато, бабуся, дідусь …) збираються залишити його тут на довгих кілька годин.

У перший день для нього все нове: багато іграшок, багато таких же діток, як і він, вихователь, помічник вихователя. І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваше завдання в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як вона це зрозуміє. Тому краще  бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому.

На другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім сам. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини. Всім відомо, що наші діти — це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере її звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага малюка швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.

Довіртеся вихователям, покладіться на їхній досвід, адже багато маленьких діточок приходили до них у групу вперше, й вони знайдуть підхід і до вашого малюка.

Якщо ж ваше дитя погано адаптується до обстановки дитсадка, погано спить, їсть, стає агресивним, його поведінка міняється від бурхливих істерик до повної апатії, з’являються страхи – знайдіть можливість проконсультуватися з психологом.

 ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ                

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.

4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.

5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.

6. Запобігайте виникненню депресивних станів.

7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.

8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.

9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.

10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.

11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.

12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.

14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.

15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.

16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!

17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.

18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.

19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.

20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.

23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.

24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.

25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.